Так я признаюсь чесно що для мене зараз це як наркотик. Як раніше без нього жив, навіть не уявляю :)
А все почалося в далекому 1987 році, в нашій школі стояла ЕОМ СМ-4 і в 7 класі записався на факультатив, а простіше кружок інформатики. Декількома товаришами з класу ходили на заняття, як було цікаво, що кожен з нетерпінням чекав цього дня.

Нам задавали домашнє завдання, написати щось мовою бейсик і паскаль, ну звичайно і в ігри на монохромних моніторах на кшталт телевізора який ще видавав невеликий свист, то потім очі хворіли від подібного.
Далі була довга перерва з комп'ютером, ну не можна сказати, що я його закинув. Після служби в армії далекого 1996 року працював у банку і вже освоював нортон командер і мишу, а в обідню перерву грав на кольоровому моніторі, фантастика.

Чесно купувати особистий особливо сильного бажання не було, та й ціни тоді були інші на залізо. Точніше, вартість майже залишилася однаковою, а зарплати з курсом долара різні. У 2003 подужав і купив свій перший персональний комп'ютер, а в 2005 вже підключив інтернет за допомогою телефонної лінії, хто пам'ятає як весело було додзвонюватися до провайдера і чекати поки він передзвонить. 

Тепер, якщо чесно своє життя без комп'ютера не бачу, маю три стаціонарні, ноутбук, планшет. Не говорячи про смартфони.